Хто скористає з місцевих виборів? Приклад Івано-Франківська

Місцеві вибори в Івано-Франківську, рішення про проведення яких 31 жовтня можуть прийняти у Верховній раді уже цього тижня, турбують здебільшого міського голову, міських депутатів та представників нечисленних громадсько-політичних рухів, які спробують прийняти активну участь у виборчій кампанії. А ще на вибори чекають представники  ЗМІ виключно з метою трохи підзаробити. Мешканці міста загалом перебувають в стані депресії від поразки Ю.Тимошенко на минулих президентських виборах, а також (не менше) від діяльності нового президента та його уряду. Чекати на якісь позитивні зміни городяни обласного центру Прикарпаття вже хронічно втомилися.

Тим часом парламентська більшість продовжує вигадувати все нові й нові способи написати новий закон про вибори до органів місцевої влади виключно під себе. І хоч багато хто твердить, що це робиться виключно проти БЮТу і на користь Партії регіонів, проте, якщо взяти до уваги Івано-Франківськ, то можна дійти до іншого висновку: влада прагне обмежити нові політичні сили та громадські організації в їх участі у місцевих виборах.

Цього року місцеві вибори в Івано-Франківську вперше за всю історію України відбудуться окремо, без прив’язки до загальноукраїнських виборів. І це суттєво змінює ситуацію. Такого прецеденту у нас ще не було, зрештою як і в більшості міст України. Пропонується запровадження змішаної системи: половина депутатів за партійними списками (блоків начебто не буде передбачено), інша половина - за мажоритарним принципом.

Така система засмутила в Івано-Франківську кількох політичних діячів, що впродовж тривалого часу вкладали гроші та ресурси в розкрутку своїх блоків та брендів. Наприклад, Юрій Соловей, що претендує на крісло мера Івано-Франківська, разом з розкрученим ним «Громадським форумом» готувався до виборів на 30 червня за старою системою. Тепер з блоком покінчено: свою команду Ю.Соловей збирається кинути на мажоритарні округи, а сам висунеться на посаду міського голови від якоїсь маргінальної політичної партії.

Якщо команді Януковича вдасться протягнути в закон про місцеві вибори норму про те, що висувати кандидатів у депутати місцевих рад мають право тільки ті партійні осередки, які були офіційно зареєстровані за 365 днів до проведення виборів, то кількість учасників за принципом Агати Крісті «десять негритят» ще трохи зменшиться. Не виклично, що цю норму узаконять і «негритятами» в Івано-Франківську стануть новітні політичні партії Гриценка, Яценюка, Тигіпка, Вінського, а також «Українська партія», яку минулого тижня на рівні області очолив Ігор Насалик, мер Калуша, що претендує посісти тепер крісло голови обласного центру.

Однак від застосування такого принципу шанси Партії регіонів ні в місті, ні в області не збільшуються. На минулих виборах 2006 троку Партія регіонів програла всі вибори в області, за виключенням Івано-Франківської міської ради, куди змогла провести двох своїх депутатів за списками, та ще двох додали їм за перерозподілом голосів програвших партій та блоків. З того часу, кількість прихильників Януковича та його партії в Івано-Франківську не збільшилася, що зрештою підтвердилося на виборах президента України, коли за В.Януковича, так само як в 2004 році, проголосували близько 4-х відсотків виборців. Але, тепер, коли буде запроваджено змішану систему, то 3% бар’єр для Партії регіонів в Івано-Франківську складатиме не 4 тисячі голосів виборців, а всі 8-9 тисяч, що набрати їм за існуючого рейтингу буде вкрай важко. Зрештою, якщо навіть і вдасться подолати 3% бар’єр, то кількість депутатів вже буде не чотири, а один.

А тепер, щодо мажоритарних округів, яких в Івано-Франківську буде 30. Місця компактного проживання російськомовного населення в Івано-Франківську, або ж якихось інших прихильників Януковича просто не існує, за виключення одного району між вулицями  Чорновола та Довженка, де проживають колишні військовослужбовці й де розташована Російська православна Церква, вірніше УПЦ МП. Власне на цей район сподіваються окремі кандидати від регіоналів, вкладаючи туди свої ресурси. Але за нової системи цей округ обов’язково буде поєднаний з одним із сусідніх округів, і тому кількість прихильників Януковича зменшиться як мінімум у два рази. А ось щоб виграти вибори в Івано-Франківську на мажоритарному окрузі з приставкою «член Партії регіонів», - то це сьогодні майже неймовірно, навіть не зважаючи на добре ім’я чи активність кандидата.

Отже, регіоналам в Івано-Франківську, а подібно і в інших містах західної України, нічого доброго не світитить. Єдина надія - підірвати перевагу БЮТ. І це у них може вийти, але не тому, що не буде блоку Юлії Володимирівни - бютівці без сумнівів розкрутять бренд Партії «Батьківщина» не з меншим успіхом ніж саму свою лідерку.

Ситуація тут дещо в іншому: БЮТ претендує на більшість голосів в Івано-Франківській міській раді і на перемогу їх кандидата на посаду міського голови Івано-Франківська. Щоправда, такого кандидата у них немає досі: мабуть чекають, хто більше чого запропонує (гроші, валюта, інші ресурси). Так само участь певних кандидатів в їх списках та на мажоритарних округах будуть визначати за тим самим принципом, хто що зможе дати. До речі, у Януковича це начебто й передбачили, бо пропонують в новому законі скоротити виборчий період до 50 днів. Тому торги за прохідні місця в списках і за зручні мажоритарні округи у БЮТі буде йти до останньої хвилини відпущеного часу, а відтак кандидатам за 50 днів (а точніше за 49, бо остання субота перед виборами –«тиша») треба буде проявити неймовірну активність, щоб опрацювати всіх своїх потенційних виборців.

Така сама ситуація і в інших фаворитів виборчих перегонів на Івано-Франківщині, зокрема у ВО «Свобода». Кандидата на мера обласного центра також не знайшли, про списки ще не говорять, округи не розділяють між своїми претендентами. І чекають не стільки на «добро» парламенту, скільки (більш банальніше) на тих спонсорів та бізнесменів, які можуть запропонувати гроші, ресурси, тощо. Сподіватися, що О.Тягнибок підкине якусь копійку на місцеві вибори - марно. Добре, кажуть самі свободівці, якби ще не довелося їм давати самому Тянгнибоку… за бренд.

Не краща ситуація панує в партійних лавах партій другого ряду: «Наша Україна», Рух (Тарасюка), соціалісти, комуністи, «Фронт Змін», КУН, «Сильна Україна», «Народна партія» і їм подібним. Осередки цих партій, як правило, знаходяться в руках однієї людини, яка записує в активісти або своїх родичів, або кумів. А відтак пробує «пропонувати» місця в списках та округах багатим бізнесменам. Наприклад, партія В.Ющенка на Прикарпатті «Наша Україна» перебуває в міцних руках нардепа від НУНС З.Шкутяка. Його зять очолює міську партійну організацію, відповідно син, кум, сват посідають місцях в президії та на місцях. І це типова ситуація для більшості таких політичних партій. Раніше, коли вибори відбувалися синхронно з місцевими до Верховної ради,  вони розраховували на якість кошти з Києва, коли їх партійні лідери мріяли про Верховну раду  і не скупилися на щедре фінансування в регіонах. Тепер, коли вибори до парламенту відбудуться аж в 2012 році, то сподіватися на фінанси зі столиці даремно. До слова, В. Литвин категорично проти місцевих виборів 31 жовтня, а депутат А.Гриценко чесно признався, що хоче, щоб вони відбулися разом з виборами до ВР в 2012році.

Отже, лідери цих партій можуть розраховувати виключно на свої та залучені ресурси. Проте, їх рейтинг, а також існуюча ситуація, коли землю в Івано-Франківську за останні роки розікрали гектарами, а будівництво та відповідно виробництво будівельних матеріалів впало нижче плінтуса, знайти бажаючих за власні гроші побавитися в міську політику буде не так багато. Статус депутата міської ради дає сьогодні хіба що «ексклюзивне право» стрічатися з потребуючими та соціально незахищеними верствами населення та вирішувати проблеми УЖКГ, що дише на ладан із своїми ліфтами, дахами, дорогами.

Хоча мажоритарні округи так чи інакше будуть наповнюватися бажаючими стати депутатом міськради, насамперед за рахунок середніх та дрібних підприємців, які стикнулися з системою корупції в міській владі під час виготовлення дозволів чи отримання рішень про оренду, приватизацію, розміщення літніх майданчиків чи ліцензії на маршрути автобусних ліній чи таксі. Кількість таких з огляду на корупцію зростає в геометричній прогресії. Власне, вони й підуть на вибори, щоправда спробують зробити це дешевшим коштом: без оплати послуг посередників, що заволоділи партійними печатками. Передбачається, що мажоритарщики зможуть самовисуватися і тратити свої кошти виключно на агітацію, а не на хабарі хитрим власникам партійних осередків.

Через це, боротися на мажоритарних округах в Івано-Франківську буде складно. По перше, кількість округів зменшать на половину: з 60-ти до 30-ти, а це значить, що замість звичних 8-15 кандидатів на окрузі може бути 15-25. Так само збільшиться, як мінімум до двох, кількість виборчих дільниць, де доведеться виставляти членів ДВК та спостерігачів. А ще кількість виборців з 3-4 тисяч, наблизиться до 7-8 тисяч. Тому число агітаторів та агітаційних матеріалів доведеться збільшувати на порядок. Зрештою, в Івано-Франківську існує тенденція, що тільки 40 відсотків виборців голосують за кандидата виключно через його приналежність до певної політичної партії. На виборах 2002 року, коли «ворогом України» була оголошена партія СДПУ(о), то тоді від цієї партій до міської ради пройшло 7 кандидатів з 28 висунутих, щоправда, за кількості 60 виборчих округів.

Боротьба  за мажоритарку в Івано-Франківську вже почалася. Перший хід зробив депутат міськради ради від УНП, Петро Гречанюк: в дворах по вулиці Вовчинецькій ( його колишній виборчий округ з  2002 року) він розвісив оголошення типу: «Депутат належить громаді» і поклав свій підпис: П.Гречанюк, при цьому забувши вказати свою партійну приналежність. Мабуть, він та його колеги з УНП та «Блоку за В.Анушкевичуса» (нинішнього міського голови), з яким вони поєдналися чотири роки тому, вже не надіються потратити під цими брендами до міської ради. На минулих виборах в 2006 році УНП заледве подолала 3-х відсотковий бар’єр до Івано-Франківської міської ради й провела трьох депутатів (з перерозподілом). Сьогодні рейтинг цієї партії катастрофічно впав до позначки в 1 процент. Тому вкладати кошти в таку партію вже, очевидно, немає сенсу. Хоча В.Анушкевичус номінально буде висуватися на міського голову саме від цієї партії УНП, проте, його індивідуальний  рейтинг на разі трохи вищий від партійного.

Цікаво, що на довиборах сільських голів, які відбулися нещодавно на Прикарпатті, перемогли всі кандидати з поза політичним статусом. Це свідчить про те, що мешканці області втомилися від партійних розборок, а також від осіб, які впродовж трьох-чотирьох каденцій метаються по рейтингових партіях і «вічно» посідають депутатські мандати.

З огляду на це, спробую передбачити, що як мінімум 20 (з 60) депутатів Івано-Франківської міської ради можуть бути обрані з числа молодих позапартійних підприємців та громадських активістів. Зрештою,  передбачаю сюрпризи і на округах за партійними списками, адже цілий ряд громадських організацій починають процес ребрендингу маргінальних партій, під прапорами яких вони будуть приймати активну участь у виборах. Якщо більшість у Верховні раді не застосує дискримінаційні норми виборчого закону і тим самим не відріже згаданих представників від участі в місцевих виборах, то є велика надія на те, що у місцевій владі ми зможемо побачити нові обличчя.

Андрій Микитин, «ОстроВ»